ЕСХАР У ПОЛУМ\’ЯНОМУ ВОГНІ

НА ЗАХИСТІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ

ПЕРЕД окупацією Есхара німцями електростанція працювала на повну потужність, забезпечувала електроенергією оборонні підприємства. Та 21 жовтня 1941 року станція зупинила свою діяльність, а обладнання було відправлено на Челябінську ТЕЦ, яка тоді будувалася.

ЕСХАР У ПОЛУМ\’ЯНОМУ ВОГНІ

НА ЗАХИСТІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ

ПЕРЕД окупацією Есхара німцями електростанція працювала на повну потужність, забезпечувала електроенергією оборонні підприємства. Та 21 жовтня 1941 року станція зупинила свою діяльність, а обладнання було відправлено на Челябінську ТЕЦ, яка тоді будувалася. Прибулому колективу Харківської ДРЕС-2 доручили терміново вкомплектувати один із агрегатів і підготувати до відправки в Норильськ. Група робітників під керівництвом В.І. Кисельо-ва, яка працювала і день і ніч на 30-ти градусному морозі, за декілька діб виконала завдання.

Для захисту селища від диверсантів був організований винищувальний батальйон із числа робітників і службовців станції. Комбатом призначили заступника директора Г.І. Нагарного, комісаром — парторга Харківської ДРЕС-2 П.Ф. Бру-сенцова, а згодом М.А. Мухіна. До речі, бійці відвернули більше десяти випадків диверсій на підприємстві.

27 жовтня 1941 року батальйон повністю пішов у партизани. Вісімнадцять місяців діяв партизанський загін під командуванням Г.І. Нагарного в тилу ворога. Його воїни провели 48 розвід походів у тил противника, знищили в боях більше 100 фашистських солдат і офіцерів, п\’ять взяли в полон. Загін виконував і завдання командування 47-ї гірно-стрілецької дивізії, з якою взаємодіяв. За мужність і відвагу,  командир партизанського загону Г.І. Нагорний нагороджений орденом «Червоної зірки» і медаллю «За відвагу», бойовими нагородами відзначено подвиги 19 бійців і командирів.

МИ ПАМ\’ЯТАЄМО

У ТЯЖКІ для країни дні кожен знаходив своє місце в строю. Першим з Есхара пішов на фронт добровольцем М.М. Михальченко. Напередодні війни він вийшов із в\’язниці, де пробув півтора роки під слідством. Уже в першому бою при обороні Києва політбоєць Михальченко відзначився в розвідці і був нагороджений медаллю «За відвагу». Пізніше його нагородили орденами Вітчизняної війни І і 11 ступенів.

Багато праці та енергії доклав Н.П. Дер игл азов у налагоджуванні паливо-транспортної служби на Красноградській ТЕЦ системи «Свердловськ-енерго». Ветеран війни і праці, «Заслужений енергетик УРСР» Н.П. Дериглазов відзначений багатьма нагородами Батьківщини. Гідно пронесли через війну звання політбійця С.П. Чаплик, М.П. Ващенко, М.М. Коваленко, B.C. Ко отецький та інші.

A.M. Рибалкіна готувала себе до захисту рідної землі: здала норми на оборонні значки, вивчила кулемет і відмінно їм володіла. Але на фронт комсомолку не забрали, наказали евакуюватися у Саратовську область. У радгоспі потрібні були трактористи, і Рибалкіна, засвоївши машину, працювала без вихідних. Дванадцять тисяч карбованців, які вона заробила, передала на будівництво ескадрильї «Звільнена Україна». Її праця була відзначена багатьма подяками і грамотами, значком міністерства «Відмінний тракторист».

ВИЗВОЛЕННЯ

КОЛИ Есхар перебував у зоні активних дій, то декілька разів переходив із рук у руки. 9 серпня 1943 року форсування Сіверського Дінця почала 12-та стрілецька дивізія генерал-майора В.П. Каруни. 10 серпня 1943 року рота капітана Н.С. Долгова перша з 480-го стрілецького полку Кривобока на вузькій ділянці фронту форсувала річку та невеликий плацдарм. Почався важкий бій. Ворог намагався прорватися через річку, але воїни утримали плацдарм до підходу частин 480-го стрілецького полку.

12 серпня опір противника було зламано, розпочався бій на вулицях селища. Наприкінці дня Есхар повністю було звільнено від ворога.

Ввечері 13 серпня радіо передало Наказ Верховного Головнокомандуючого з подякою за сміливі та відважні дії воїнів з\’єднання по форсуванню Сіверського Дінця.

При форсуванні Сіверського Дінця та звільненні селищ Есхар і Мохнач, міста Змійов та інших населених пунктів воїни 152-ї стрілецької дивізії виявили мужність, відвагу та героїзм. Так, відбиваючи сильну атаку, кулеметник Макаров знищив кілька ворожих солдат, два кулемети. На рахунку парторга М. Галкіна було 27 вбитих фашистів, і навіть пораненим він не залишив поле бою. Вміло керував своїм підрозділом командир роти капітан М.С. Долгов. Під час взяття ротою важливої висоти він ліквідував 8 противників, пораненим залишився на полі бою і продовжував керувати ротою.

За форсування річки сотні воїнів були відзначені державними нагородами. Зокрема, А. Столяров удостоївся ордена Вітчизняної війни І ступеня.

Есхарівці схиляють голови перед генерал-майором Василем Петровичем Кару ною, командиром 152-ї стрілецької,

а згодом і Дніпропетровської ордена Леніна Червонопра-порної ордена Суворова І дивізії. У 1943 році на підступах до Дніпропетровська, в районі Нижньо-Дніпровська, він загинув смертю хоробрих.

НА МІСЦІ форсування радянськими військами Сіверського Дінця, де була споруджена гребля, на честь 35-річчя звільнення Есхара від німецько-фашистської окупації встановлено Пам\’ятний знак.

Вулиці селища носять імена Героїв Радянського Союзу — Свстафьєва, Шершаві на, які здійснили подвиг при форсуванні Сіверського Дінця, генерала Каруни, 152-ї Стрілецької дивізії та повного кавалера орденів Слави — Литвинова.

264 мешканці селища брали участь у Великій Вітчизняній війні. У парку збудовано пам\’ятник 41 воїну, які загинули при визволенні селища. Біля входу на територію станції — обеліск з мармуровою дошкою, де висічені прізвища 53 робітників, які загинули на фронтах війни.

ЗІ СПОГАДІВ ФРОНТОВИКІВ

Командир взводу розвідки, старший сержант Кудринький:

—    На початку серпня 1943 року нам доручили у нічний час дослідити берег Дінця впродовж п\’яти кілометрів з тим, щоб можна було переплисти без особливих допоміжних засобів. А також виконували ще завдання: перепливли річку, натягнули з одного берега на інший кабель, що служив мотузками при переправі. Наші бійці увірвались у німецьку лінію оборони. Доки німці панікували, вони спустили на воду саморобні плоти і почали переправу батальйонів.

Ветеран дивізії Каратаєв:

—    Улітку 1943-го ми стояли в обороні на Сіверському Дінці. Розвідка доповіла, що німці звели підводний міст через річку і готуються до переправи. Тоді командир 480-го стрілецького полку підполковник Долгов, у розташуванні якого була зведена переправа, викликав командира саперного взводу сержанта Шершавіна і дав йому завдання знищити німецьку переправу. Взявши вибухівку, група саперів та автоматників відправилась уночі виконувати завдання. Саперам вдалось пройти непоміченими. Та коли підклали вибухівку, раптово з\’явилися німецькі автоматники і стали оточувати наших саперів. Почалась стрілянина.

Шершавін вирішує знести у повітря переправу. Невдача! Перебитий провід. Тоді Сергій Іванович, відстрілюючись з автомата від фашистів, скріпив кінці дроту зубами… Переправа була зірвана, але разом з нею підірвався і сержант Шершавін… Наступ німців зірвався. Героя в темряві під час бою знайти не вдалося. Лише через три доби розвідники полку знайшли його на березі Дінця біля самої води. Шершавіна відправили в санроту полку. Я, як \’ А лікар, надав йому першу медичну допомогу. Стан солдата був дуже тяжкий: він не бачив, не чув, був сильно обпечений та виснажений. Сержанта відправили до медсанбату дивізії напівсвідомим.

Сергій Іванович Шершавін був удостоєний звання Героя Радянського Союзу і став першим Героєм у нашій дивізії.

Ліліана РЕШЕТНІКОВА, голова ветеранської організації сел. Есхар