Діяльність органів прокуратури

Органи прокуратури України, починаючи з кінця 2012 року, працюють в умовах змін. Конституційне визначення державою людини, її прав та свобод найвищою цінністю зумовлює й пріоритетність в діяльності органів прокуратури. Саме мета вдосконалення роботи на зазначеному напрямку зумовила необхідність реформування системи органів прокуратури в цілому.

Органи прокуратури України, починаючи з кінця 2012 року, працюють в умовах змін. Конституційне визначення державою людини, її прав та свобод найвищою цінністю зумовлює й пріоритетність в діяльності органів прокуратури. Саме мета вдосконалення роботи на зазначеному напрямку зумовила необхідність реформування системи органів прокуратури в цілому.

ВАРТО зазначити, що аналіз роботи міжрайонної прокуратури протягом 2012 року, зокрема в частині розгляду звернень громадян, довів, що питому вагу звернень, які надходять до прокуратури, складають питання захисту людини впродовж всього кримінального провадження. Саме цей факт і було враховано законодавцем при прийнятті низки нормативних актів, появою яких ознаменувався кінець 2012 року

 

Так, насамперед впровадження змін пов\’язано з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України, що набрав чинності з 19.11.2012, важливу роль яким відведено саме прокурору, його новому процесуальному статусу.

 

Закріплення новим Кримінальним процесуальним кодексом України «процесуального керівництва досудовим розслідуванням» за прокурором, перш за все, повинно сприяти швидкому, всебічному, повному та неупередженому розслідуванню кримінальних правопорушень, поновленню порушених прав і свобод, а також своєчасному вжиттю заходів з попередження кримінального правопорушення.

 

Зміст терміну «процесуальне керівництво» полягає у веденні прокурором кримінального провадження від початку до завершення. узгодженні шопесуальних рішень, що приймаються впродовж досудового розслідування слідчими органів внутрішніх справ.

Програми посередництва в кримінальному процесі, на впровадженні яких наполягає Рада Європи, грунтуючись на їх успішному застосуванні вже протягом тривалого часу, а саме з кінця 70-х років у СІЛА та на початку 80-х в Європі, і на протязі декількох років у Росії, нарешті знайшли своє закріплення й у законодавстві нашої країни. Усвідомлення наслідків вдавання до таких угод повинно стати основоположним фактором при прийнятті учасниками процесу відповідних вішень. Отже, наведені інститути потребують доопрацювання та більш детальної правової регламентації.

Процесуальна рівноправність та змагальність сторін обвинувачення та захисту — принципи, закладені в основу кримінального провадження новим Кримінальним процесуальним кодексом України.

 

Наведені принципи полягають у рівних можливостях обох сторін в частині збору та надання доказів у суді, в розкритті матеріалів захисту так само, як і матеріалів обвинувачення. Крім того, законодавець розширив межі повноважень прокурора, надавши йому право нагляду за проведенням оперативно-розшукової діяльності.

Зміни у КПК, перш за все, стосуються нового порядку та підстав виконання органами прокуратури завдань у сфері нагляду за додержанням і застосуванням законів. Впроваджуючи зазначені зміни, законодавець покладає надії на їх позитивний відгук в економічній сфері на загальнодержавному рівні.

Наведені зміни — лише частина нововведень, що зазнали органи прокуратури протягом минулого року. Запровадження їх на практиці потребує зусиль. Отже, процес реформування прокуратури України з метою наближення до міжнародних стандартів та водночас з урахуванням національних особливостей триває. Рівень відповідальності прокурорів в умовах сьогодення зростає, вдосконалення діяльності в цьому напрямку — справа часу.

Олеся КИРИЧЕНКО, прокурор Чугуївської міжрайонної прокуратури Харківської області

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *