История образования в Чугуеве

Сьогодні у нас в місті працюють 9 шкіл, 8 дитячих садків, а також кілька
позашкільних закладів на будь-який смак і інтерес, де чугуївська
дітвора реалізує свій творчий потенціал і розкриває таланти.Сьогодні у нас в місті працюють 9 шкіл, 8 дитячих садків, а також кілька позашкільних закладів на будь-який смак і інтерес, де чугуївська дітвора реалізує свій творчий потенціал і розкриває таланти.

Складно уявити, що був час, коли в Чугуєві установи освіти були в дивину, а знання доступні лише обраним. Давайте дізнаємося, як виглядала система освіти Чугуєва в кінці XIX — початку XX століття.


Початкові однокласні училища

Протягом XIX століття процес освіти був зосереджений у руках духовенства.

При всіх існуючих церквах у Чугуєві в кінці 80-х років були створені церковнопарафіяльні училища. Свою назву вони дістали від назви церкви, при якій створювалися.

Першим подібним закладом в нашому місті стало відкрите в 1892 році Осинівське Різдва Богородиці церковно-парафіяльне училище. Буквально через рік були відкриті ще три: Миколаївське, Покровське та Скорбященскє церковно-парафіяльні училища. Навчання в них було безкоштовним.

Закон Божий викладали священики тих храмів, до яких ставилися школи, а вчителями були штатні диякони або особи з педагогічною освітою і бездоганною поведінкою.

Подібні школи здебільшого розміщувалися в церковних сторожках – це були холодні і вологі приміщення, малопридатні для занять.

Саме тому у другій половині XIX століття перевага стала віддаватися світським школам, які створювалися на кошти земств. Рівень викладання у світських навчальних закладах був значно вище, ніж у церковно-парафіяльних, хоча основні предмети у них були однакові.

У 1847 році в Чугуєві відкривається початкова школа, одна з найстаріших шкіл в Харківській губернії. Вона розміщувалася в приміщенні, переданій у власність селянській громаді від адміністрації колишнього військового поселення, і перебувала разом з приміщенням волосної і сільської управи.

З 1867 року вчителем цієї школи працював Андрій Кобизєв, законовчителем – Михайло Краснокутський, а піклувальником – Петро Лизогубов.

У 1871 році відкрилося Зачуговскє початкове парафіяльне училище, яке належало земству і було побудовано на кошти земства і громади.

У школі, крім основних предметів, що викладалися додаткові, такі як спів, садівництво, городництво. У 1873 році відкрилося початкове однокласне трирічне, училище в слободі Осинівка, а в 1865 році – Чугуївське Покровське змішане однокласне трирічне училище.

Учні цих шкіл вивчали Закон Божий, церковнослов\’янскю грамоту, читання, письмо, арифметику. Цікаво, що в таких школах викладалися відомості за допомогою активних методів навчання: застосовувалися ілюстрації та наочні посібники, екскурсії.

Як і в наш час, тут працювали позакласні гуртки. Так, у газеті «Харьковские Губернские Ведомости» за 1903 рік була надрукована стаття про те, що на міжнародній науково-промислової виставці «Дитячий світ», яка проходила в Санкт-Петербурзі, школи міста Чугуєва були нагороджені похвальними листами: Зачуговськ – за рукодільні роботи і фотографічні знімки, Покровська і Осинівська – за рукодільні роботи.

Однак вже на початку ХХ століття ситуація корінним чином змінилася. Декретом Раднаркому від 23 січня 1918 року «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви» справу виховання та освіти з духовного відомства перейшло у відання Наркомату освіти.

Це означало вилучення з рук церкви всіх церковно-парафіяльних училищ, семінарій та інших навчальних закладів. А з навчальних предметів виключили Закон Божий, церковно-слов\’янську мову, церковну історію, церковний спів і стародавні мови.

Двухкласні училища

24 січня 1878 року попечитель Харківського навчального округу дозволив відкрити в Чугуєві двокласне міське училище, в якому, крім предметів, обов\’язкових для однокласних училищ, запроваджувалося вивчення практичної геометрії, географії та історії і фізики, креслення і малювання, співу і гімнастики. Почесним наглядачем училища був обраний купець другої гільдії Микола Стрекалов.

История образования в Чугуеве
Гірше складалися справи в місті з жіночою освітою. У листі міського голови Петра Лизогубова Харківському губернатору від 13 грудня 1884 року читаємо: «У Чугуєві, має населення більше 10 тис. душ, є тільки одне міське двокласне училище для дітей чоловічої статі…
 

Для дітей жіночої статі жодного навчального закладу не існує». Тільки в січні 1885 року місто отримало можливість почати будівництво жіночого училища, яке було вирішено назвати Олександрівським.

У ньому навчалися близько ста учениць, яких вчили дві вчительки. Брали в училище дівчат усіх станів. Плата за навчання становила 10 рублів в рік і 30 рублів з тих дівчаток, які бажали вивчати німецьку та французьку мови, а також спів.

Багато років завідуючою жіночим училищем була Євгенія Руденко, вчителькою – Марія Леонтьєва, законовчителем – священик Зачуговской Миколаївської церкви Феодор Юшков.

Гімназії

Питання про відкриття в місті чоловічої гімназії неодноразово піднімалося на засіданнях міської Думи і на сторінках губернських газет: «Потреба в середній освіті назріла настільки, що відкриття в Чугуєві хоча б однієї чоловічої гімназії є питанням першорядної важливості і самим невідкладним у ряді всіх місцевих потреб». Нарешті в 1907 році гімназія була створена лише в 1910 році для неї було побудовано спеціальне приміщення, яке знаходилося на місці нинішньої будівлі Чугуївської райдержадміністрації.

В гімназії навчалися діти дворян і чиновників. Плата за навчання становила 40 рублів у рік. Для найбільш бідних учнів були встановлені пільгові стипендії. У програму навчання входили: латинська, французька і німецька мови, географія, історія, математика, фізика і малювання. Термін навчання в гімназії становив вісім років. Цікаво, що в перший клас приймалися діти десятирічного віку, які вміли читати і писати, знали три правила арифметики і головні молитви із Закону Божого.

З самого відкриття гімназії і весь час її існування директором працював Михайло Карташов, який закінчив історико-філологічний факультет по відділенню історичних наук в Харківському університеті. За заслуги у сфері педагогічної діяльності він був нагороджений орденами святого Станіслава та святої Анни, срібною медаллю в пам\’ять царювання імператора Олександра III.

Під стати директорові були і викладачі: всі вони мали вищу університетську або інститутське освіту, а вчитель малювання та чистописання Дмитро Левашов – свідоцтво Імперської Академії мистецтв.

Особливу роль у керівництві гімназії грав її піклувальник. Він вибирався з місцевих дворян на три роки. Посада ця вважалася почесною. Однією з головних обов\’язків піклувальника було вишукування коштів.

Була в Чугуєві і жіноча гімназія. Виникнення жіночої середньої освіти було великим прогресом в той час, хоча таке освіта мала елітарний характер, тому в жіночі гімназії приймали тільки дочок дворян і частково купців. Чугуївська жіноча гімназія існувала в Чугуєві до Жовтневої революції, а після неї була передана під Будинок Червоної Армії. У роки Другої світової війни будівля жіночої гімназії було зруйновано. Зараз на цьому місці знаходиться автовокзал.

Ремісничі училища

У 1882 році Олександром II був затверджений статут ремісничих училищ, які повинні були, крім загальної освіти, пристосовувати юнаків до практичних професій. До Чугуєву ставилися два ремісничих училища: Кочетоцька реміснича школа глухонімих і Клугиновское ремісниче училище в колонії глухонімих дітей.

Ці навчальні заклади були філіями Харківського училища глухонімих, і їх головним завданням було, щоб при виході з училища діти з обмеженими фізичними можливостями мали професію, яка забезпечувала б їх надалі.

Військові навчальні заклади

Чугуїв завжди був військовим містом, тому не дивно, що особливою популярністю тут користувалися саме військові навчальні заклади.

На початку XIX століття було вирішено перетворити солдатські школи в основне джерело підготовки унтер-офіцерських кадрів.

Згідно з цим проектом передбачалося заснувати приватні училища для навчання і виховання солдатських дітей в тих містах, де були гарнізонні полки або батальйони.

Оскільки Чугуїв був саме таким містом, тут з\’явилася школа кантоністів. Всі учні цієї школи були розділені на три групи: діти молодшого віку (до 10 років) виховувались у батьків або опікунів; середнього віку (від 10 до 15 років) повинні були відвідувати школу, де їх навчали грамоті та рахунку; діти ж старшого віку (від 15 до 18 років) навчалися ще різним ремеслам і сільському господарству. Таким чином, всі діти солдатів повинні були проходити обов\’язкове навчання.

Другим військовим навчальним закладом нашого міста було юнкерське піхотне училище, відкрите в 1865 році. До цього часу всі військові навчальні заклади мали дворянсько-становий характер – у них приймали дітей дворян і в порядку винятку – представників інших станів.

 В юнкерські училища приймали закінчили гімназії та вольноопределяющихся з дворян. Випускникам училища присвоювалося звання прапорщик, а з 1884 року – підпоручик. Через декілька років у зв\’язку із зростанням вимог до підготовки кадрів юнкерські училища були переведені на трирічний курс навчання, а їх випускникам присвоювалося початкове офіцерське звання.

Для того щоб розширити рамки предметів, що викладаються, в 1910 році Чугуївське юнкерське піхотне училище було перетворено на військове і залишалося таким аж до революції.

У другій половині XIX – початку XX століття в нашому місті діяли майже всі види навчальних закладів, які на той час існували, і Чугуїв вигідно відрізнявся від інших міст губернії своїм культурним та освітнім рівнем.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *