У далекому 1963-му році стіни Мосьпанівської восьмирічки покинули 37 моїх однолітків. На зустріч через 50 років після її закінчення приїхали 15 колишніх випускників.
У далекому 1963-му році стіни Мосьпанівської восьмирічки покинули 37 моїх однолітків. На зустріч через 50 років після її закінчення приїхали 15 колишніх випускників.
Запрошення на зустріч зоднокласниками
НА ПОРОЗІ рідної альма-матер нас радо зустріла класний керівник Свдокія Сергіївна Стеценко. Тоді, у 1963 році, їй, випускниці педінституту, доручили наш 8-й клас — життєрадісних, завжди усміхнених, привітних, чемних хлопців та дівчат. Ми були далекими від гучного на той час радянсько-китайского розколу, але дуже близькими до хліборобських турбот наших батьків.
Якщо брати осінню чверть, то школярі багато допомагали колгоспникам у збиранні баштанів, кукурудзи та буряків. Це тоді називалося суспільно-корисною працею. До речі, моя однокласниця, яку я не бачила півстоліття, Валентина Авдієнко років десять працювала трактористкою.
Спогади, розповіді про життєвий шлях захлинули нас. Так, Микола Головахін став директором Харківського підшипникового заводу. Галина Доценко до сих пір очолює бюро на «Електротяжмаші». Я — майже двадцять років виконувала обов\’язки секретаря місцевої сільської ради. А скільки серед нас чудових водіїв, будівельників, керівників.
Ми всі досягли пенсійного віку, троє виховують правнуків. І, звичайно ж, радіємо тим успіхам, яких до сягають наш і нащадки. Приміром, мій онук Вадим Міланко, студент Харківського політехнічного університету, є гравцем молодіжної національної збірної з регбі і на чемпіонаті Європи здобув бронзову медаль.
Згадуючи прекрасні шкільні роки, наш клас хвилиною мовчання вшанував пам\’ять тих, кого ми добре знали, але, на превеликий жаль, вони вже пішли з життя. Це, зокрема, вчитель російської мови та літератури Анатолій Лустенко, а також десятеро наших однокласників. Та хочеться вірити, що через п\’ять років ми знову зустрінемося в такому ж складі.
Віра КИЯШКО, випускниця 1963 року