«ЗНАЮ, ХОДИТЬ ПО ЗЕМЛІ ТАРАС, ВІН — У СЕРЦІ КОЖНОГО ІЗ НАС…»
У РАМКАХ СВЯТКУВАННЯ 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НА ЧУГУЇВЩИНІ ПРОЙШЛИ ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ
«ЗНАЮ, ХОДИТЬ ПО ЗЕМЛІ ТАРАС, ВІН — У СЕРЦІ КОЖНОГО ІЗ НАС…»
У РАМКАХ СВЯТКУВАННЯ 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НА ЧУГУЇВЩИНІ ПРОЙШЛИ ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ
21 травня в нашому краї перебувала делегація Національної спілки письменників України, до складу якої ввійшли також два художника. Митці представляли Івано-Франківську та Хмельницьку області, Автономну Республіку Крим, Київ і Харків. Слобожанщину представляли наші земляки, відомі поети Володимир Родіонов та Володимир Верховень.
НЕ ВИПАДКОВО Шевченківські дні відбулися у травні, оскільки саме цього місяця багато років тому прах Тараса Григоровича на пароплаві потрапив з Києва до Канева, і після того, як в Успенському соборі відслужили панахиду, його віднесли на Чернечу гору.
Минають роки, десятиліття, та товща часу не в змозі послабити гостру актуальність його слова для кожного з наступних поколінь, адже вся спадщина Тараса Григоровича — поезія, проза і драматургія, живопис і графіка — пронизана любов\’ю до України, до людини.
Перебування гостей на чугуївській землі почалося з відвідування Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна. Зокрема, митці побували в будинку, де колись жив і працював Ілля Юхимович, у майстерні художника. Як відомо, наш земляк, всесвітньо знаний живописець високо цінував творчість Кобзаря. У 1888 році виконав його портрет маслом і взяв участь у конкурсі на кращий ескіз пам\’ятника Тарасу Шевченку, охоче передав один зі своїх малюнків ініціаторам створення монумента для збору коштів на його спорудження. Рєпін писав до одного зі своїх друзів: «Разумеется, я очень рад, если пригожусь быть полезным для этого святого дела».
В МАЛИНІВЦІ письменників та художників місцева громада зустрічала хлібом-сіллю, козацьким маршем, маршируванням юних козаків з українськими прапорами, виносом найбільшого державного стяіу до флагштока і його підняттям під урочисту мелодію Гімну України.
В покладанні квітів до пам\’ятника Т.Г. Шевченку разом із гостями взяли участь перший заступник голови райдержадміністрації Юрій Варжеїнов, заступник голови районної ради Антон Бабієць, селищний галова Микола Семер\’янов, начальник відділу культури і туризму ращцержадміністрації Тетяна Кулешова, жителі селища, учнівська молодь.
Потім святковий захід перемістився до місцевого клубу, де відбувся великий концерт за участю аматорів народної творчості, вихованців Малинівських гімназії та школи, а також гостей. Діти натхненно декламували безсмертні поетичні рядки Тараса Шевченка, запально виконали дві чудові сучасні українські пісні «Наша пісня солов\’їна» та «Щоб завжди берегла Матір Божа Україну». Місцева берегиня козацької минувшини, всеперемагаючого духу всіх малинівських поколінь Ольга Янкова полонила зал піснею «Музика рідного дому».
Гості один за одним піднімались на сцену і читали свої поезії, висловлювали захоплення побаченим у Малинівці дійством.
— Те, що тільки-но продемонстрували на майдані поряд з пам\’ятником Кобзареві школярі в козацькому вбранні — справжнє диво, — зазначав Петро Перебийніс. — Харків\’янин, лауреат премії імені Генріха Бьоля Аркадій Філатов прочитав вірш, який він написав майже півстоліття тому до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Голова Івано-Франківської Національної спілки художників Ольга Шулепа та секретар НСХУ Микола Кішук подарували місцевим школярам 30 графічних портретів письменників, а пізніше передадуть 24 портрети гетьманів, які використовуватимуться на уроках літератури та історії. Гості-художники наголосили, що Тарас Григорович став першим українським академіком, він був талановитим живописцем, про
що свідчать його графічні роботи та найбільш відома картина «Катерина». Відомий прозаїк, голова Хмельницької письменницької спілки Василь Горбатюк переповів глядачам місцеву легенду про Тарасом шапку. Кримчанин, поет, гуморист, критик Михайло Вишняк зі свого триптиха «Безсмертя», присвяченого Шевченку, прочитав останнього вірша, зміст якого зрозумілий навіть п\’ятирічному малюку. Ось останні його рядки, що винесені в заголовок цієї кореспонденції:
«Владно він заходить в кожен дім
І навік лишається у нім.
Знаю, ходить по землі Тарас,
Він —у серці кожного із нас!»
Усіх присутніх у залі зворушила балада «Сухарик» (про голодомор в Україні 1932-1933 рр.) у виконанні автора — відомого дитячого поета і перекладача, лауреата премії ім. Петра Василенка Володимира Верховеня. Написати цей проникливий твір нашого земляка надихнула творчість українського генія. І, як проголосив зі сцени Малинівського клубу лауреат премій імені Володимира Короленка і Всеукраїнської Володимира Сосюри Володимир Родіонов.
