Укртелеком відбувся мовчком

До настінного радіо, що його в народі «брехунцем» звуть, так звик, що іноді й не зауважував, є воно чи нема. Коли цікаво — увімкну, послухаю якусь часинку та й своє роблю. А воно собі тихенько щось там буркотить.Укртелеком» відбувся мовчком

ТА ОСТАННІМ часом став помічати: тільки-но загримить у небі, а радіо — раз, і замовкло. Ніби його Божа сила вимкнула. Мовляв, помовч, поки я глаголю! А тоді вже й відгримить, вже й земля від минулого дощу просохне, а радіо й далі як у рот води набрало. А надто коли та громовиця стається у п\’ятницю, то до понеділка годі ждати від нього хоч словечка. Бо нікому його десь там у небесних (чи, може, таки земних) сферах увімкнути.

А це, після чергового грому-блискавиці, й зовсім перестало говорити — вже шостий день! 25 липня звернувся до бюро ремонту радіо, прийняли мою заявку, пообіцяли зарадити халепі. Наступного дня телефоную знову — цього разу сказали чекати майстра. Чекав день, другий… Дай, думаю, зайду до Центру електрозв\’язку № 2 Харківської філії ПАТ «Укртелеком», може, там знайдуть для своїх підлеглих потрібні слова, аби вони швидше увімкнули радіо.

…Оце шостий день сиджу біля німого динаміка та дослухаюся, чи не заджеркотить у ньому голос диктора або пісня яка почується. Та все дарма! Певно, й справді до небесної канцелярії треба писати: «Боже, увімкни, нарешті, радіо!»

Додам, що за отакі горе-пос-луги шановної компанії регулярно плачу, як і належить. А от слухати радіо доводиться вряди-годи… Коли ж «Укртелеком» нарешті дасть лад у своєму господарстві?

Володимир ВЕРХОВЕНЬ, мешканець сел. Есхар, член Національної спілки письменників України