Шістдесят прекрасних років
Найцінніше, що є у житті людини — родина. Мабуть, це єдине, чим потрібно дорожити і що можна боятися втратити. Поняття сім\’ї безмежно, і, напевно, осягнути його зміст можна лише пройшовши по величезному життєвому шляху і в горі, і в радості, рука об руку до кінця своїх днів.
Шістдесят прекрасних років
Найцінніше, що є у житті людини — родина. Мабуть, це єдине, чим потрібно дорожити і що можна боятися втратити. Поняття сім\’ї безмежно, і, напевно, осягнути його зміст можна лише пройшовши по величезному життєвому шляху і в горі, і в радості, рука об руку до кінця своїх днів.
Сім\’я — це завжди таємниця, а коли шлюб триває шістдесят років — це вже чудо. Таким чудовим подією в історії нашого міста стала діамантове весілля сім\’ї Акуловых — Миколи Івановича та Олександри Матвіївни. Їх сімейне життя — яскравий приклад справжньої відданості, взаємоповаги і глибокої любові один до одного.
19 грудня 1953 року… Цей день став одним з найщасливіших днів у житті Миколи Івановича та Олександри Матвіївни, адже це день народження сім\’ї. Дитинство обох випало на важкі, голодні, повні поневірянь передвоєнні роки. Переживши всі тяготи війни, і Микола Іванович, і Олександра Матвіївна точно знали: щастя — це коли поруч близькі та улюблені люди.
Після закінчення Новозибківського педагогічного інституту юна Олександра була спрямована за розподілом на роботу в школу вчителем географії в селище, який перебував поруч із селищем Дівоче, де жили батьки Миколи. Він же в свою чергу, будучи молодим лейтенантом—авіатором, приїхав додому у відпустку. Видний, скромний, порядний і працьовитий хлопець відразу сподобався дівчині. Їй таки вдалося зачарувати не тільки Миколая, але і всю його сім\’ю. Так по одному шляху разом, рука об руку, вони йдуть вже понад півстоліття.
Хороша і дружна сім\’я не складається сама собою і не «падає з неба». Вона, як будь—який твір мистецтва, вимагає величезних, невпинних зусиль. Всі життєві випробування (і хороші, і погані) на своєму сімейному шляху подружжя Акуловы долають разом. Їх будинок завжди наповнений атмосферою доброзичливості, привітності та гостинності — і в цьому заслуга Олександри Матвіївни. Все життя вона живе, як за «кам\’яною стіною», і поруч з нею справжній чоловік — Микола Іванович.
Чугуїв став для сім\’ї Акуловых справжнім домом. Тут вони реалізувалися в професії (вона — в школі, він — у Чугуївському навчальному авіаційному полку), в цьому ж місті зріс їхній єдиний син Віктор. За його словами, батьки завжди залишалися для нього кращими вчителями життєвої мудрості. Напевно, тому у самого Віктора Миколайовича міцна, дружна і щаслива сім\’я.
Незважаючи на свій вік, Микола Іванович і Олександра Матвіївна постійно в русі: разом відвідують міські заходи, разом відпочивають і поправляють своє здоров\’я, разом займаються домашнім господарством. Вони люблять життя і радіють кожному новому дню, трепетно оберігають свій сімейне вогнище протягом 60—ти років. У них найкращі онуки: Микола (названий на честь дідуся) і Ганна (в честь другої бабусі), а також улюблена невістка Наташа, які допомагають їм триматися в «тонусі», дарують свою любов і турботу.
«Треба бути чесним і відвертим один з одним. Всі люди різні, з різними характерами, тому треба вчитися розуміти один одного, вміти увійти в положення, не бути егоїстом і поважати думку свого супутника життя», — ось такий простий секрет сімейного щастя від подружжя Акуловых. Можливо, подумавши над цими словами літніх людей, які зуміли зберегти свою любов і тепло сімейного вогнища, багато молоді і ще недосвідчені в сімейному житті пари також зможуть через багато років погуляти на своїй золотій, а то і діамантовому весіллі.
Наша газета від усієї душі вітає Миколу Івановича і Олександра Матвіївну Акуловых з діамантовим весіллям і бажає винуватцям торжества міцного здоров\’я, бадьорості духу, величезного щастя! Нехай ваш сімейний «вогник любові» ніколи не згасне!
